sudo systemctl enable --now psad
| IP | Загроза | Пакетів |
|---|---|---|
198.51.100.15 |
5 | 2,100 |
198.51.100.12 |
5 | 1,983 |
198.51.100.20 |
3 | 151 |
198.51.100.18 |
2 | 1,621 |
198.51.100.19 |
2 | 1,517 |
198.51.100.14 |
2 | 1,344 |
198.51.100.13 |
2 | 1,340 |
198.51.100.11 |
1 | 2,193 |
198.51.100.16 |
1 | 2,090 |
198.51.100.17 |
1 | 630 |
Fail2ban стежить за службами й реагує на невдалі входи. Того, хто ніколи не намагається увійти, він не бачить: адреса, що прочісує ваші порти в пошуках чогось, з чим можна заговорити, не лишає по собі жодної невдалої автентифікації, тож жоден jail не спрацьовує. PSAD закриває цю прогалину, читаючи записи журналу iptables про відкинутий трафік і оцінюючи те, що знаходить.
Ця сторінка показує адреси, які PSAD позначив, наданий їм рівень небезпеки, скільки пакетів вони надіслали і на які порти йшли. Рівень іде від одного до п’яти і читається в контексті: одиничне постукування в закритий порт — фоновий шум на будь-якій публічній адресі, тоді як методичне проходження сотень портів з одного джерела зазвичай передує спробі проти того, що виявиться відкритим.
Щоб узагалі щось бачити, PSAD потребує правила журналювання у вашому брандмауері, і майже завжди саме це є причиною його мовчання після свіжого встановлення. Сторінка UFW у цій панелі показує, чи таке журналювання на місці.