Панель не змінює конфіг Falco — лише показує сніпет і команди, які ви застосовуєте на сервері через SSH.
# /etc/falco/rules.d/local-tuning.yaml - rule: <ТОЧНА НАЗВА ПРАВИЛА зі списку вище> condition: and not fd.name = /path/to/exclude append: true
sudo nano /etc/falco/rules.d/local-tuning.yaml sudo falco --validate /etc/falco/rules.d/local-tuning.yaml sudo systemctl restart falco 2>/dev/null || sudo systemctl restart falco-modern-bpf
Використовуйте точну назву правила. Якщо у списку показано текст повідомлення, а не назву — увімкніть JSON-вивід у falco.yaml (json_output: true), тоді панель отримає точні назви правил.
Про Falco зазвичай говорять як про інструмент для Kubernetes, і майже все, що про нього пишуть, припускає кластер. Він чудово працює і на цілком звичайному сервері з Linux, де стежить за системними викликами і здіймає сповіщення, коли процес робить те, що його не стосується: запускає оболонку з вебсервера, пише в каталог системних двійкових файлів, читає чутливі файли або відкриває несподіване вихідне з’єднання.
Ця сторінка показує сповіщення з їхнім пріоритетом, спрацьоване правило, а також процес і командний рядок за ними. Саме ця остання подробиця відрізняє Falco від інструментів, що спираються на журнали: він повідомляє, що процес насправді зробив, а не те, що служба вирішила про це написати.
Типовий набір правил написано з думкою про контейнери, і на голому сервері він буде галасливим, доки його не налаштувати. Менеджери пакунків, завдання резервного копіювання і скрипти cron регулярно спрацьовують на правилах, призначених ловити зловмисників. Закладіть годину-дві на приглушення законної поведінки, перш ніж вивід стане придатним: потік сповіщень, якого ніхто не читає, — те саме, що жодних сповіщень.